Критики богоцентричної політики нового спікера Палати представників Майка Джонсона не розуміють ролі, яку релігія відігравала в житті Америки з моменту заснування.
Майк Джонсон розпочав своє перебування на посаді спікера Палати представників промовою, цитуючи Бога-творця, згаданого у Декларації незалежності. Промова викликала критику з боку оглядачів Washington Post, Time, PBS і New York Times та серед інших. Значна частина критики була направлена на підтримку Джонсоном Трампа, його приналежність до церкви та його схильність використовувати біблійну мову.
У кожній колонці йшлося про звинувачення Джонсона в тому, що він Християнський націоналіст. Проте жоден із них не запропонував контраргумент проти того факту, що Декларація незалежності насправді посилається на Бога під час виправдання відділення Америки від Британії. Фактично в Декларації міститься чотири посилання на Бога, використовуючи мову XVIII століття.
Перше посилання міститься у початковому абзаці, який звертається до «Законів природи та природи Бога», таким чином обґрунтовуючи легітимність нових «тринадцяти об’єднаних Штатів Америки» в природному та божественному праві. Від самого початку ця нація намагається відповідати Божому моральному порядку.
Друге посилання міститься в першому реченні наступного абзацу і є найвідомішим: «що всі люди створені рівними, що їхній Творець наділив їх певними невід’ємними правами, серед яких Життя, Свобода та прагнення до Щастя». Забезпечення цих прав лаконічно виражає американське розуміння мети уряду. Уряд отримує свої «справедливі повноваження зі згоди керованих». Але і уряд, і люди підпорядковуються Творцю, який стоїть поза матеріальним світом і є творцем усього.
Томас Джефферсон і Другий Континентальний Конгрес припустили загальну (хоча й не примусову) віру в Бога. Без Бога боротьба за незалежність була несправедливою. Без Бога нова нація не мала б обов’язку захищати життя та свободу. Без Бога право людей шукати щастя, яке Засновники розуміють як класичне прагнення до добра та чесноти, не заслуговувало б на згадку. Без Бога твердження Декларації стають софізмом, оскільки самі поняття справедливості, добра та істини підлягають постійному перевизначенню на основі умов даного часу.
Таке розуміння прав, даних Богом, стало причиною того, що інший орган представників, включаючи шість осіб, які підписали Декларацію, закріпив релігійну свободу в Конституції. Деякі речі належать лише Творцю людства і повинні бути недоторканими людськими чиновниками. Обмежений уряд Америки може стверджувати віру в Бога, але він не буде топтати совість чи примушувати вірити; навіть ті громадяни, які заперечують існування Бога, заслуговують на життя, громадянську свободу та релігійну свободу.
Далі Декларація містить конкретні засудження британського монарха, пояснюючи, як король порушив Закони природи та Бога природи, а також свободи, надані Творцем. Потім заключний абзац робить логічний перехід до останніх двох посилань.
Він починається зверненням представників «до Верховного Судді світу щодо справедливості наших намірів». Цей сміливий заклик просить Бога розсудити не лише їхні слова, але й мотиви. Це звернення повертається до середньовічної концепції випробування боєм, де Бог виправдовує справедливих і карає злих. Використовуючи концепцію Просвітництва, Конгрес стверджував, що доброчесні громадяни, використовуючи свій розум, можуть досягти перемоги, діючи згідно з моральними рамками всесвіту.
Заключне речення повторює цю віру в Бога як космічного суддю. Конгрес обіцяє «твердо покладатися на захист Божественного Провидіння», знаючи, що якщо буде доведено що вони неправі, то вони втратять свої «Життя», «Статки» та «Священну Честь».
Навіть найменш релігійний із Засновників боявся суду Божого. Джефферсон посилається на Бога у своїх «Записках про штат Вірджинія», ще раз описуючи Бога як Творця землі, людини та тварин. Людина унікальна, тому що вона єдина тварина, яка може творити, як Творець. Це відчуття людства як створеного за образом Бога спонукало Джефферсона боятися Божого «гніву» на країну, яка все ще дозволяла людям поневолювати одне одного, бо свобода є «даром Божим». Джефферсон, людина, глибоко стурбована власною провиною в увічненні рабства, написав: «Я справді непокоюсь за свою країну, коли думаю, що Бог справедливий: що Його справедливість не може спати вічно». Той самий ідеально впорядкований і справедливий, той хто на його думку, захистить Америку під час Революції, може і покарати Америку, якщо вона не припинить рабство.
Тож чому сьогодні важливо досліджувати довіру Засновників до Бога в Декларації? Тому що це найважливіше питання, яке лежить в основі кожного політичного питання. Чому люди рівні? Тому що Бог створив їх такими. Чому всі люди мають гідність? Тому що вони створені за образом Божим. Чому влада не може вирішити кожну проблему? Тому що вони не Бог. Чому наші судді можуть вести війну чи вбивати злочинців? Тому що Бог передав повноваження цивільному уряду карати зло і сприяти добру. Чому влада уряду в суспільстві обмежена і чому він повинен захищати свободу людини? Тому що Бог розподілив владу на інші людські інституції (наприклад, сім’ю та церкву), і кожна людина має унікальність душу.
Громадянський теїзм для авторів Декларації вийшов за межі вузького набору релігійних практик або вірувань. Окремі засновники мали відмінності у своїх доктринах, але вони одностайно виступали за теїстичну республіку. Він був побудований на передумові, що добрий Бог не лише створив світ, але й вимагав справедливості, свободи та рівності від тих, хто ним керує. Усуньте її основу, і така республіка буде приречена на розпад і крах.
Джерело: RealClear Religion
Автор статті: Steele Brand, Professor of History at Cairn University.
Переклад: Лев Задорожний