Якщо колись консерватори вважалися тими, хто міг заперечити будь-яку нову думку чи активний поштовх до інтенсивних змін, то нинішні консерватори це зовсім інше середовище, думки, ідеї та принципи. Це перше, що ми маємо зафіксувати на початку читання цієї статті.
Ми звикли думати, що “консерватизм” несе у собі щось дуже “важке”, старе, нудне та певну “твердолобість” представників консервативних поглядів. І погодьтесь, у багатьох виникають в думках саме такі асоціації. Але…
У сучасному, динамічному та різкому світі бути консерватором, який спирається виключно на перевірені схеми та системи, звичні та “спокійні”, що витримали, приміром, не одне десятиліття, не тільки не ефективно, та не результативно, але й небезпечно для нормального та здорового життя і розвитку. Бо зміни вони неминучі й у довгостроковій перспективі просто життєво необхідні.
Що ж таке сучасний консерватизм та як його можна інтерпретувати з позиції людей нової формації?
Уявіть, що є база, без якої жодне людське життя, процес, система, розвиток чи формування нових понять не будуть повноцінними. Вона схожа на міцний фундамент, який має мати кожна споруда, яка хоче претендувати на довговічність, міць та велич. І треба розуміти, якщо цієї основи не буде, то те, що твориться просто не матиме історії, визнання поколінь та загальносуспільної користі. І ця база настільки беззаперечна та безальтернативна, як і саме поняття світу.
Хто із вас може заперечити те, що кожна людина має виховувати у собі такі чесноти як розсудливість, мужність, справедливість, поміркованість, віра, надія, любов? Скоріш за все, ніхто… Але саме ця морально-етична база існувала від самого початку, і якби її закладали у всі процеси, які відбуваються у світі, уявіть, які б ми мали результати зараз? Цей фундамент забезпечив би не тільки довговічність того, що було започатковано, але й приніс плоди, якими можна було б наситити не одне покоління.
Тому вважайте, що правильні морально-етичні принципи це і є перша та одна із головних особливостей сучасного консерватизму. Саме це відрізняє його від, приміром, лібералізму, де не обов’язково бути розсудливим та поміркованим, коли ви хочете змінити те, що вам не подобається. Хочете, наприклад, змінити владу, чи закон, чи процеси у власному житті? Вперед! Можна зруйнувати пів кварталу, знести на шляху все, що заважає, але так вас обов’язково почують та дадуть те, що ви хочете. Сучасна демократія вона така. А основою всіх сучасних західних демократій є саме лібералізм, який сьогодні перетворюється на своєрідну вседозволеність. І як результат – відбувається підміна багатьох понять та сенсів, які колись дійсно були базою для здорового глузду.
А якщо ви берете за основу консервативну ідею, де перед тим як щось зробити чи змінити, ви маєте підняти та активізувати у собі всю свою розсудливість, мужність, справедливість, поміркованість, віру, надію та любов, навряд чи такий підхід матиме руйнівну силу та може спровокувати хаос у системі чи в поточних процесах. І йдеться не тільки про суспільство в цілому, але й про кожну людину та її особисте життя зокрема.
Візьмемо для прикладу традиції. Вони теж є основою сучасної консервативної ідеї. Який їхній сенс та роль? Важливо розуміти, що це також основа, але та, яка має більш практичну та дієву функцію. Основна роль традицій у світогляді сучасних консерваторів – допомогти відділити другорядне від головного, віднайти скарб серед непотрібного та безперспективного мотлоху та передати наступникам ті інструменти співіснування зі світом, які допомагають підтримувати силу, міць, авторитетність, культуру та духовність поколінь. Це своєрідне правонаступництво у системі знань, вірувань та правил.
Такі традиції дуже важливі для сучасних консерваторів, оскільки допомагають зберегти основу самої ідеології та її практичну реалізацію.
Що ж таке українські традиції з погляду сучасних консервативних поглядів?
Перш за все, це унікальність, яка притаманна нашій культурі й дозволяє українцям виховати у собі гідність, впевненість в собі та чітко самоідентифікуватися. Це показники сильної нації й українцям зараз, як ніколи, потрібно відновлювати традиції – ту культуру, яка проявляється через них та зафіксувати їх у системі щоденних процесів українського народу. Це створить міцний фундамент та оборону, яка зможе зберегти та посилити нас як народ.
Варто зазначити, що традиції бувають різні, навіть такі, які суперечать першому і основному принципу про сильні морально-духовні цінності. Їх ми не беремо до уваги, ми говоримо про те, що допомагає підтримати все найкраще в людині і те, що було закладено в ній самою природою.
Традиція збиратися на великі свята разом всією родиною – це виховання поваги до поколінь та відчуття приналежності до певного роду, традиція співати автентичні українські пісні, в яких звучить не тільки історія нації, але й мудрість багатьох поколінь, традиції, які супроводжують різні свята, як спосіб показати взаємодію людей з навколишнім світом (Івана Купала, Різдвяні звичаї, Веснянки і тд), творчість української інтелігенції, трактати, книги, які зараз чомусь не такі популярні, як тексти Джоан Роулінг. І багато того, що знають та вміють лише українці й, зараз, нестримно втрачають, піддаючись зовнішньому політичному, ідеологічному та фінансовому впливу.
Тому роль сучасних українських консерваторів не дати українцям забути своє, замінивши його на щось чужорідне та за природою інше. А це можна зробити завдяки відновленню унікальності, перш за все, в культурному житті нації та її щоденному побуті.
